Ярослав Миколайчук: «У цьому сезоні ми постараємося не розчарувати своєю грою керівництво та уболівальників...» Избранное

Оцените материал
(1 Голосовать)

Ярослав Миколайчук з’явився на Васильківщині сім років тому, коли зголосився виступати за молоду, але сповнену турнірними амбіціями команду  із Лосятина — «Зеніт». Наділений чудовими антропометричними даними, центральний оборонець з досвідом виступів серед професіоналів одразу ж став основним гвинтиком в ігровому механізмі своєї нової команди і допоміг їй виграти виграти перший в клубній історії районний Кубок. До того ж, у фінальному матчі він і його партнери здолали не аби кого, вони взяли гору над грізним «Світанком» із Ковалівки…Чим ще запам'яталися Ярославу його виступи на Васильківщині, і що завадило йому продовжити професійну кар'єру — читайте в цьому інтерв’ю.

  • Ярославе, привіт. Якщо не помиляюся, твій прихід до «Зеніту» припав на сезон 2013 року — один з найуспішніших в історії клубу. Як ти опинився у Лосятині?
  • Привіт. Ти абсолютно правий. До команди я прийшов у 2013 році на запрошення Сергія Швиденка. Користуючись нагодою, хочу подякувати йому за надану можливість виступати за «Зеніт». Мені тут дуже подобається.
  • Власне, тоді ж «Зеніт» виграв перший в історії Кубок району, обігравши у фіналі «Світанок». Щось пригадаєш з того матчу?
  • Авжеж! У тому матчі нас вважали аутсайдерами, адже за «Світанок» виступали досвідчені гравці, дехто з них паралельно грав у чемпіонаті області. Ми на той час були молодою командою, але водночас нас переповнювали амбіції у бажанні виграти Кубок району. І ми це зробили! Пам'ятаю, ми вели в рахунку 1:0, але за декілька хвилин до фінального свистка пропустили гол у відповідь. Тому переможець матчу мав визначитися в серії післяматчевих пенальті, яка завершилася на нашу користь. Так ми вперше вивезли кубок до Лосятина.
  • Натомість, від якого матчу, проведеного в «Зеніті», в тебе залишилося найприємніше враження?
  • Таких матчів було багато, але я не буду копати глибоко. Скажу так: мені особливо запам’ятався минулорічний матч з «Гранітом» у Шкарівці. Ту зустріч можна сміливо розділити на дві частини. У першому таймі домінувала наша команда, до перерви ми забили два «сухих» м’ячі. Натомість в другій сорокап’ятихвилинці кращий вигляд мав уже «Граніт», який також спромігся на два голи. Як наслідок, поєдинок у Шкарівці завершився внічию 2:2. До слова, я виокремив цей матч ще й тому, що «Граніт» — для мене не чужа команда. Відтак поєдинок з цим суперником був для мене із розряду «принципових».
  • Ти взяв участь в усіх досягненнях лосятинців у новітній історії клубу — двох Кубках району, золоті районної першості та вищоліговій бронзі. Але, незважаючи на всю свою міць, «Зеніту» досі не вдалося фінішувати у вищій лізі вище третього місця. На твою думку, чого не вистачає команді з Лосятина для золотого фінішу?
  • Річ у тім, що в чемпіонаті Васильківщини виступають сильні команди,  суперничати з якими дуже непросто, хоча й цікаво. Стосовно нас, то перед кожним сезоном ми отримували від керівництва максимальні завдання, які, нажаль, не завжди виконували. Чому? Інколи в нас були проблеми зі збором на гру, а деколи не вдавалося реалізувати свої стовідсоткові моменти. Натомість нашим суперникам щастило більше...DSC 0205
  • У попередньому сезоні твоя команда зупинилися за крок од бронзи, пропустивши перед собою «Граніт» зі Шкарівки. Чи залишилися задоволені в Лосятині таким результатом, або переслідували лише одну мету —  фініш у числі призерів?
  • Ми засмутилися, що посіли четверте місце. Однак, якщо чесно, ми самі в цьому винні. Ми втратили очки там, де повинні були їх брати…. Хочу подякувати нашому президенту за його терпіння і за те, що він для нас робить. У цьому сезоні ми постараємося не розчарувати своєю грою керівництво та уболівальників.
  • Натомість кого із суперників «Зеніту» можеш назвати найнезручнішим для себе і команди зокрема?
  • Дуже непросто грати проти «Гребінок». Це — організована та потужна команда, яка має ідеальний сплав молоді та досвіду. Виокремлю також «Аякс», який має досить хороший кадровий підбір гравців.
  • Минулоріч у чемпіонаті Васильківщини ти відзначився шість разів, посівши третє місце в реєстрі клубних бомбардирів «Зеніту». Це при тому, що ти грав центрального захисника. Звідки такі стрілецькі навики?
  • Власне, я полюбляю підключатися до стандартів у чужих володіннях. Тим паче, що мій зріст (185 см., — прим. Авт) дозволяє вигравати верхові м’ячі, після чого брати ворота суперника. Також я люблю виконувати штрафні удари, хоча рідко це роблю, адже в команді вистачає гравців, які б'ють штрафні краще за мене.
  • Який з минулорічних м’ячів у твоєму виконанні тобі запам’ятався найбільше?
  • Безумовно — гол у ворота «Гребінок». Той матч був для нас надто важливим з точки зору турнірної боротьби, нам треба було вигравати. Але гра завершилася нічиєю 2:2.
  • Свого часу ти пробував свої сили в змаганнях професіоналів. Зокрема, у твоїй біографії зазначені такі професійні клуби як столичний ЦСКА та білоцерківські  «Арсенал-Київщина» та «Рось». Як ти став професіоналом?
  • Коли мені виповнилося 18 років, Василь Наумчук запросив мене до ФК «Боярка», який виступав у чемпіонаті області. Команда працювала в режимі дворазових тренувань. Чесно кажучи, було важко… А через деякий час Василь Наумчук повідомив мене про можливість виступати в столичному ЦСКА. На той момент кияни готувалися до виступів у другій лізі. Я, не вагаючись, поїхав на перегляд до цієї команди і незабаром підписав з нею контракт. Але в одному з матчів отримав важку травму, яка поставила хрест на подальших виступах за столичну команду. Стосовно «Росі» і «Арсеналу»…. У цих командах я практично не грав. Перебував на контракті, отримував кошти, але не грав…
  • Як тобі працювалося в «Арсеналі-Київщині» під наставництвом екс-«спартаківця» Олега Надуди?
  • Тренувальний процес у Олега Миколайовича був на найвищому рівні. Прикро лише, що мені так і не вдалося зіграти за «Арсенал» в офіційному матчі… Річ у тім, що перед тренером були поставлені серйозні задачі, тому до команди були запрошені досвідчені виконавці, які постійно грали в старті або виходили на заміну. Як наслідок, молоді гравці отримували «практику» лише на тренуваннях.
  • А в якому з трьох клубів були найкращі фінансові умови?
  • У ЦСКА.
  • Чому ти вирішив «зав’язати» з професійним футболом?
  • Отримавши серйозну травму коліна, я розумів, що не зможу повернутися у професійний футбол, тому зосередився на рівні аматорів.
  • Чим ти живеш поза футболом?
  • Працюю і займаюсь вихованням донечки. Вона — найважливіше, що у мене є. Тому намагаюсь проводити з нею якомога більше часу.
  • Чи маєш улюблене заняття, окрім футболу?
  • Люблю грати в «мінус 5». Можу пограти у волейбол. Також полюбляю комп’ютерні ігри — FIFA і CS.
  • Назви ТОП-3 фільмів, які,на твою думку, варто переглянути кожному…
  • «Ультиматум Борна», «Ми — Міллери», «Похмілля у Вегасі».
  • Твої побажання читачам нашого сайту…
  • Всім міцного здоров'я, щирого кохання. Бережіть себе. Зустрінемось на футбольних полях.

Коротка довідка

Миколайчук Ярослав Андрійович

Дата народження: 3 квітня 1990 року.

Ігрова кар’єра: ФК «Біла Церква», «Зміна» (Біла Церква), «Арсенал-Київщина», ЦСКА (Київ), «Рось» (Біла Церква), «Росичі» Богуслав, «Граніт» Шкарівка.

На професійному рівні провів 6 матчів.

Прочитано 512 раз Последнее изменение Апрель 02 2020

3 комментарии

  • Комментировать berita politik terkini Апрель 10 2020 написал berita politik terkini

    Ярослав Миколайчук: «У цьому сезоні ми постараємося не розчарувати
    своєю грою керівництво та уболівальників...» - ВРФФ http://anipaltimes.com

  • Комментировать Hongkong Pools Апрель 04 2020 написал Hongkong Pools

    Ярослав Миколайчук: «У цьому сезоні ми постараємося
    не розчарувати своєю грою керівництво та уболівальників...» - ВРФФ

  • Комментировать HK Pools Апрель 04 2020 написал HK Pools

    Ярослав Миколайчук: «У цьому сезоні ми постараємося не розчарувати своєю грою керівництво
    та уболівальників...» - ВРФФ

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены